В конце XVII века, запорожцы ответили на предложение турецкого султана Магомета IV сдаться без боя:

«Запорожські козаки турецькому султану! Ти, султан, чорт турецкий, i проклятого чорта брат i товариш, самого Люцепера секретар. Якiй ти в чорта лицар, коли голою сракою їжака не вб'єшь. Чорт висирає, а твоє вiйско пожирае. Hе будеш ти, сукин ти сину, синiв христiянських пiд собою мати, твойого вiйска ми не боїмось, землею i водою будем битися з тобою, распройоб твою мать. Вавилоньский ти кухар, Македоньский колесник, Iєрусалимський броварник, Александрiйський козолуп, Великого и Малого Єгипта свинар, Вірменська свиня, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, Подолянський злодіюка і всього свiту i пiдсвiту блазень, самого гаспида внук и нашого хуя крюк. Свиняча ти морда, кобиляча срака, рiзницька собака, нехрещений лоб, мать твою в’йоб. От так тобi запорожцi виcказали, плюгавче. Hе будешь ти i свиней християнских пасти. Теперь кончаємо, бо числа не знаємо i календаря не маємо, мiсяць у небi, год у книзі, а день такий у нас, який i у вас, за це поцілуй в сраку нас!
Пiдписали: Кошевий отаман Іван Сірко Зо всiм кошем Запорожськiм».