Попри поширені стереотипи для обох областей найбільш проросійськи настроєного Донбасу, саме Європейський митний простір уже зараз є значно важливішим, аніж ринок Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану.

Особливо помітно це на прикладі Донеччини, для якої, наприклад, у І кварталі 2014 року ринок відносно далекої Італії (14,1% експорту) був важливіший, аніж сусідньої Росії (12,9%). Не набагато поступалися останній за своїм значенням і рин­­ки таких країн, як Туреччина (10,5%) чи Єгипет (9,6%), а до маленької Молдови, яка разом із Україною готується стати членом всеосяжної ЗВТ з ЄС, або віддаленої європейської Іспанії виробники Донецької області відправили більше товарів, аніж до Казахстану, другої за економічною потужністю країни євразійського Митного союзу.

А загалом обсяг збуту донецької продукції до країн Європейського митного союзу в І кварталі 2014 року в два з половиною рази перевищив показник продажів до МС Росії, Білорусі та Казахстану.
На європейському ринку збувають і більш ніж половину товарів, експортованих із сусідньої Луганської області. А значення російського ринку (35%) для неї аналогічне показникові чотирьох західних сусідів України з удвічі меншою порівняно з РФ кількістю населення (Угорщина, Польща, Словаччина та Румунія) (див. «Вперті факти»). Фактично «Луганський тепловоз» – це єдине тотально залежне від російського ринку велике підприємство області. Без урахування його продукції частка РФ та країн Митного союзу в луганському експорті різко падає і не перевищує середньоукраїнських показників. Водночас слід брати до уваги, що, наприклад, у 2013 році обсяг експорту залізничних локомотивів із Луганщини становив $661,7 млн – це менше за суму прямих дотацій Києва на вугільну галузь області. Таким чином, збитки від припинення дотування вуглепрому можуть бути значно більшими для економіки області, аніж навіть пов­на зупинка постачання залізничного транспорту на російський ринок (що з об’єктивних причин малоймовірно в корот­­ко- й навіть середньостроковій перспективі).