Той шлях яким ми зараз крокуємо кудись нас приведе
Заведе у пітьму а може білим цвітом розцвіте
Переведе, подих, наша нікчемна з народження душа
Адже ми є той народ в якого засість душі, тягар ярма

Ми не поважаєм свій народ, плюєм йому в обличчя
Не сприймаєм батьківщину як своє, рідне, облиште...
Я не взмозі розкрити очі які століттями сплять
Вуха прислухаються лиш до ворожих, нікчемних порад

Ніхто не намагаєтся зробити що небуть для свого народу
Не помічає його природну не з чім не порівняну материнську вроду
Нехай у всіх нас різний шлях, але на всіх одна дорога
Нас об`єднуе рідне слово, слово дане від самого Бога

Цей світ давно вже втратив глузд, не розуміє що з ним сталось
Щось у ньому перевернулось, все що існуе позапліталось
Ми шукаем долі, але Бог її вже нам віддав
Не знайдемо життя серед обману і серцевых ран