Цитата от рывка интервью Владимира Черемиса
О.Б. Вам не здається, що формат, коли акції протесту відбуваються без політиків - дуже комфортний нинішній владі?
В.Ч. Ні, не здається. Тому що насправді політика – це не тільки люди з партквитками, які голосують у Раді. Натомість громадяни без політиків добилися, що не хвалено закон – це політика; домоглися скасування постанови Кабміну – це теж політика. Насправді така роль громадянського суспільства - це прекрасно, тому що ми бачимо, що і правляча партія, і опозиція представляють одну соціальну групу – великого капіталу – всередині якої відбувається серйозна конкуренція, з серйозними наслідками. Особливо коли люди б’ються за такий великий і жирний ринок як Україна. Біда в тому, що до цих пір українці «велися» на цю конкуренцію кланів тої ж самої соціальної групи.
Зараз, як на мене, розуміння прийшло. Це не означає «не лізьте в політику», це означає «не лізьте в політику на боці того чи іншого клану». З цього третього сектору має з’явитися нова громадянська сила, яка мусить змінити систему. Ми бачимо на кожних виборах, що така сила визріває – кількість голосів «проти всіх» щоразу збільшується. І влада разом з політичною опозицією виключили цю графу з виборчих бюлетенів, щоб було не соромно показувати людям, скільки насправді «проти всіх».
О.Б. Можливо, саме комфортна позиція «противсіхів» довела країну до того, що маємо зараз?
В.Ч. Насправді це вимагає більших душевних сил і зусиль, ніж просто підтримування того чи іншого кандидата. Пам’ятаю, що було 2004 року, я тоді не виходив на Майдан, ми проводили акцію «Соромно голосувати»... Це було дуже важко, повірте. Бо знайомі навіть називали суму, яку мені нібито заплатив Янукович. Але насправді це було необхідно. Дуже легко вийти разом з усіма на Майдан і кричати «Ющенко – так!». Мене тішить, звичайно, що після моральної поразки «помаранчевих» багато хто почав визнавати мою правоту. Така позиція набагато революційніша, ніж підтримка Януковича чи Тимошенко у 2010 році. Тому що вонанабагато радикальніша і глибша, оскільки означає зміну системи, а не просто президента.
І чим менше людей візьмуть участь у тому фарсі, який називається вибори, тим менш легітимними будуть ці органи з точки зору народу.
Я не вірю, що будь-якими виборами можна щось змінити. Ми маємо вибір – можемо голосувати за правлячу партію чи політичну опозицію. Але за кого б ми не проголосували, переможе один фігурант - великий капітал. Бо й ті, й ті представляють інтереси саме цієї соціальної групи. Окрім того, ми маємо закон про вибори, згідно якого без великих грошей не можна ні список провести, ні балотуватися в мажоритарному окрузі. Системні зміни можуть відбутися лише у позапарламентський спосіб. І важливо, щоб цей шлях був ненасильницьким
|
