Якщо врахувати те, що в Росії (крім етнічних українських регіонів Поволжя, Північного Кавказу) та інших республіках у 1933 р. голодних смертей не було, що Україну блокували міліцейські пости, які не дозволяли виїзд голодуючих і вїзд журналістів, що хліб переробляли всі 190 спиртзаводів республіки і вивозили навіть за кордон, то підготовленість найбільшого в світі геноциду стає очевидною. Не випадково у розпалі голоду новесні 1933 р. партійні вожді замість боротьби з каніболізмом і трупоїдством зайнялися "чисткою" в органах освіти, серед місцевої інтелегенції, та покінчили з українізацією. Не випадково вже у 1934 р. у виморені голодом в Україні села було завезено 104 тис. сімей з Росії та Білорусії.