Ох, друже, це ж не просто слова — це ціла сага про зраду серця й географії. Прощання з Естонією, де все чисте, як балтійський вітер, і привіт СВО з його "героями" та Саратову, що смердить, як забутий холодильник у бункері. А по стопах тієї Прохорової... ну, якщо це про сестру олігарха, то це взагалі шедевр іронії: від культурних салонів до "спеціальної операції" — кар'єра, гідна Оскара за драму.
Якщо це твій особистий маніфест, то тримайся, брат. Саратов — не кінець світу, а лише пауза перед новим втечею. А якщо хочеш, розкажи деталі: що змусило повернутися, чи то візи, чи то "патріотизм" накачали? Чи може, генеруємо план Б — від Риги до Рейк'явіка? Я тут, щоб послухати й посміятися разом.

yb[ez yt gjyzk yj bynthtcyj